Шамай пішов до запорожців, Сивенький до о. Климентія.
— Як не перебє яка перешкода, то цеї ночі увільнимо вашого сина. Запю, як учора, мутеселіма і Селіма. Як не можна буде мутеселіма, то Селіма таки тут, у його власній хаті. Вийму з його штанів ключ від тюрми і виведу Йвана. Тут переодягнемо його й нагодуємо. Брамою не можна його вивести з міста, бо в брамі день і ніч сторожа. Зате мур такий, що не в однім місці можна зовсім вигідно перелізти. Одне таке місце покажу Василеві й передам йому Івана. Вони перелізуть мур і Василь заведе Івана до схову.
— Ми виїдемо з кріпости брамою і зійдемося з ними?
— Не зараз, щоб мутеселім не догадався, що то ми викрали Івана. Іван лишиться в схові, Василь вернеться сюди. Ми ще переночуємо тут і виїдемо завтра вполудне, або аж смерком.
Сивенький візвав до себе Ковтюків.
— Ти, Василю, осідлай зараз три коні. Мого, Мортонового і свого. Ти, Юрку, принеси пять пляшок найліпшого солодкого вина і постав у моїй кімнаті.
Коли вино вже було в хаті, Сивенький, Мортон і Василь сіли на коні.
187
