— Коли так, то того Садука треба пильнувати.
Сивенький закликав до себе Нумана, Василя й Юрка.
— Нині, — промовив до них Сивенький — буде подвійна варта, бо на вартових Місаха не можна покладатися. Один з нас буде вартуватя коло нашого леговища. Другий піде під табор Місаха і там уміститься так, щоб ніхто з людей Місаха не доглянув його й не доміркувався, що ми маємо табор на оці. Той другий нехай має на оці вихід з табору і дивиться, чи вночі, або досвіта з табору хтось не вийде. Як вийде, то треба непомітно іти за ним назирцем та дивитися, куди йде і що робить. Тут першу варту я буду мати, під табор Місаха піде Нуман. По трьох годинах мене заступить Мортон. Нумана Юрко… Спати!
Нуман взяв рушницю й пішов під табор Місаха, Сивенький сів під деревом, поклавши рушницю поперек на колінах. Мортон, Василь і Юрко полягали спати. Минуло три години спокійної ночі. Сивенький розбудив Юрка і Мортона.
— Іди, Юрку, — каже, — на зміну. Нехай Нуман вернеться сюди, ти лишися на його місці.
Юрко відійшов. Мортон сів під деревом. Сивенький ліг біля нього, підсунувши під голову кульбаку. Вже здрімався, коли неначе крізь сон почув розмову. Нуман розмовляв з Мортоном.
— Чи ефенді спить? — питав Нуман, очевидно, по-турецьки.
— Що кажеш? — відповів Мортон по-англійськи.
72
