тут. Бодай будеш знати, на чім стоїш. Я надіюся, що при помочі штучок Садука спекаємося їх. Добре, що я не понищив знаків, які поробив той зрадник. Погоня мабуть саме тепер ладить снідання й незабаром пуститься в дальшу дорогу. За той час ми мусимо в дечім змінити дороговкази Садука. За мною!
Пустилися чвалом назад. На сліді перед самим лісом лежала галузка, звернена кінцем до лісу. Вона очевидно, говорила ворогам Місаха, що вони повинні вїхати в ліс. Сивенький підоймив галузку і поклав її так, що вона своїм кінцем показувала дорогу попри ліс, просто до броду ріки Сарансу. Сто кроків дальше Сивенький поклав другу таку галузку і на придорожніх деревах понадлупував кору. Коли причвалали над ріку, Сивенький витяв надломану Садуком трощу із словом „Анґора“ і кинув у ріку. Троща поплила. Сивенький зломив другу, вишкрябав на ній кінцем кинджала „Саманліч-Адана“ і нахилив її так, що кінець був звернений на полудневий захід.
— Як найдуть і прочитають, — промовив, — то будуть гадати, що ти, перейшовши цей брід, пішов півколесом до Саманліча і далі Саманлічем до Адани. Тоді вони, щоб тебе переймити, мабуть пустяться навправці долі Сарансу аж до Сайгуна. Аж там проберуться на той бік і будуть дожидати тебе. Тепер засядьмо в ліску на цім горбі та ждім, що з того вийде.
— А як вони найдуть мій табор?
— Не найдуть, бо я усунув знаки Садука, які вели в ліс. Вони будуть квапитися й оминуть твій табор, їдучи за дороговказом, який я поклав на місці галузки Садука. Підуть по-
78
