Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/95

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

то вони мають право всю худобу аулу забрати, сам аул зруйнувати. Мудір, цебто начальник повіту, обовязаний в такім випадку дати запорожцям військову поміч.

— То якийсь дуже добрий і розумний валі, — замітив один старшина.

— У валі був такий, що вступився за нами, та промовив до серця і розуму валі. Але про це розкажу пізніше.

— А про податки ти говорив? — спитав отаман.

— Говорив. Я йому сказав, що нас загнали сюди без худоби, майже голих. Хати були поруйновані, попалені. Ми сяк-так полатали їх, та й бідуємо… Народ вимирає з голоду. За два, три роки, як розведеться худоба, казав я валі, то може й на податки спроможемося. Лихо знає, звідки валі знав, кілько в нас душ. Знав кілько молодих, кілько старих і дітей. Знав, кілько коней, рогатої худоби, овець і баранів. Признав, що то замало, щоб жити, не те, щоб іще платити податки. Отже відступив нам податки на два роки.

— Чудо, та й диво, що між турками найшовся такий валі! — замітив суддя.

— Міркую, що він зле на тім не вийде, — доповнив Калин. — Він той податок лиш закредитував нам. Сказав, що по двох роках будемо сплачувати старий податок через три роки… Знаєте як і чим? Кіньми!

— А звідки ж ми возьмемо коні?! — скрикнув війт. — Саме на коні у нас найбільша посуха.

— І я йому це сказав, сказав, що ми дуже бідні на коні, що саме через те нам годі боро-

96