Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Валі не був би такий добрий, як би не те, що Сивенький побалакав з ним. Правда, що баша з одним хвостом не така велика риба, як валі, але всетаки достойник падишахового царства. Автім, хто знає, які між ними рахунки? Може між ними таке, що рука руку миє?

Батьки запорозької оселі побалакали й розійшлися, розносячи по селу вістку, що пасовища забезпечені, що податки в завішенню, та що вільно „лицарським промислом“ придбати коні…

На другий день, як уже смеркало, надїхав Сивенький з чотирма товаришами. До пізньої ночі балакав з отаманом і священиком.

— Завтра скличу раду старшин, — закінчив отаман розмову. — Тепер лягай спати, бо ти здорожений.

— Треба, щоб хтось заопікувався моїми товаришами. Англійця вмістити в когось, що терпить на брак гроша. То багатир і сипле грішми на всі боки.

— Ковтюки мають тут свояків і вже пішли до них. Англійця з туркменом уміщу у мого сусіда. Він, хоч найбідніший в селі, має найкращу хату. Правда, наробився з дітьми коло неї, але хата як палата. Англієць буде вдоволений.

На другий день зійшлася до отамана рада. Прийшла вся старшина оселі, прийшли діди, прийшов священик.

— Ви всі, — промовив Сивенький, — вже від Калина знаєте, що я покинув службу і вернувся до вас, щоб між вами лишитися до кінця мого віку. Про це нема що балакати і не того я просив отамана, щоб зібрав раду, а того, бо я привіз вам привіт від ваших братів на Кубані.

 

99