Перейти до вмісту

Сторінка:Будзиновський В. Хрунь і чорт (Нью-Йорк, 1918).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
24

“Гей! Сюди з сьвяченою! — крикнув Мацупер. — Три рази покропити!“

Земля розколола ся, а з щілини висунула ся душа домінїканського пралата, що колись в Еспанїї був інквізитором і тортурував людий. За се він дістав ся до пекла і служив там за ката. Тепер нїс він кропило на довгій, трисяжневій жердцї. За ним висунули ся душі двох піротехнїків[1], що на предовгім дручку двигали коновку з сьвяченою водою. Хоч коновка була добре заткана, щоби вода не розхлюпала ся, чорти розбігли ся на всї сторони, боячи ся, щоби на котрого не впала кропля і не спарила єго. Засуджений чорт прижмурив очи, запер в собі дух, затис зуби і ждав на екзекуцію. Піротехнїки зняли з дручка коновку, відшпунтували її обережно і відступили на бік. Інквізитор замачав кропило і махнув ним. Покроплений чорт заскавулїв так, що аж скала задрожала, а вершок урвав ся і покотив ся в пропасть. Коли інквізитор махнув другий раз кропилом, чорт сїпнув собою так, що урвав ланци, котрими сковано єго руки. За третим разом чорт зомлїв.

 
  1. Ті, що фабрикують динаміт, бомби і иньші експльодуючі матерії, та уміють обережно поступати з всякими небезпечними для житя і здоровля річами.