Перейти до вмісту

Сторінка:Будзиновський В. Хрунь і чорт (Нью-Йорк, 1918).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
27

Під рогачкою сїла душа відпочати. Не так сама мандрівка змучила її, як ті муки, що куди лиш поверне, приносить нещастє, що люди мруть, гинуть як мухи і проклинають єго.

Над'їхала фіра і станула в рогачцї. Стоїть, а жид не виходить. „Жиде! — крикнув фірман — бери за рогачку!“ — Крикнув раз, другий і третий, але нїхто не вийшов. Фірман вже хотїв затяти конї і їхати дальше не заплативши рогачки, але ґазда, котрий бояв ся якої напасти, казав єму злїзти і занести мито до буди. Фірман злїз, копнув двері ногою і влїз до хати. Вийшов відтам блїдий, нїмий. Батіг і гроші вилетїли єму з рук.

„То що таке?“ — питає ґазда.

“І тут вже прийшла холєра — каже фірман. — Жида, жидівку і четверо бахорів вже чорти вхопили. Пяте жиденя єще стогне в бетах“.

„То вже і тебе холєра певно вчепила ся“ — крикнув ґазда — і щоби фірман не всїв на фіру, вхопив віжки, завернув і пігнав назад, лишаючи фірмана на місци. Фірман сконав таки в очах хрунївської душі. Надійшли люди з села, а побачивши трупа, втїкли назад, але таки від холєри не спасли ся… Забрали повітрє з собою. За хвилю заграли дзвони, взиваючи людий до молитви.