Н. Нижанківський став активним учасником концертного життя. Як піаніст-соліст він виступав дуже рідко (у 1930-31 рр. декілька разів виконував свою Коломийку та “Листки з альбому” С. Людкевича та В. Барвінського). Натомість став одним з найпопулярніших піаністів-концертмейстерів. Те, що він був запрошений як концертмейстер до сольних концертів співачкою світової слави С. Крушельницькою (в червні 1932 р.) та відомим тоді в Європі тенором О. Руснаком (в травні 1931 р.), свідчить про його професійну репутацію. Протягом 1930-39 рр. він щороку готував концертні програми з багатьма солістами, в основному вокалістами (тільки двічі виступив зі скрипалями Є. Перфецьким та В. Цісиком). В першій половині 30-х рр. це були І. Прийма-Шмериківська та І. Синенька-Іваницька (до виїзду останньої на студії до Італії). В 1934 р. доля звела Н. Нижанківського з М. Сабат-Свірською, з якою протягом 5 років співпраці підготував цілий ряд концертних програм (в основному української музики), з яких слід виділити концерти солоспівів О. Нижанківського (1936 р. в залі Музичного товариства ім. М. Лисенка, далі — МТЛ, 1937 р. по Львівському радіо, 1939 р. в залі МТЛ), солоспівів В. Барвінського (1938 р. в залі МТЛ), старі українсько-галицькі пісні (по Львівському радіо в березні 1938 р. та у вересні 1939 р.). Виступав також з М. Голинським (1937 р. у Львові і Станіславі), В. Тисяком (1937 р.), М. Дудою (1936 р. у Львові, Коломиї й Калуші, 1937 р. у Львові), Є. Зарицькою (вечір польської пісні у 1938 р.), О. Бандрівською (1939 р. в театрі “Різнорідностей”), з молодим баритоном Т. Юськівим-Тереном (1939 р. в залі “Атлянтік”).
Вокалісти радо співпрацювали з Н. Нижанківським, їм імпонували творча свобода й артистичність, які проявлялися не лише на сцені, але й в репетиційній роботі, бездоганне відчуття партнера, так необхідне в ансамблевому виконавстві. “Як акомпаніатор був одним із наших найліпших” писав про нього А. Рудницький[1]. М. Скала-Старицький, який чув гру Н. Нижанківського-концертмейстера, так оцінив її згодом: “Нестор був акомпаніатором-виконавцем, інтерпретатором, а не звичайним собі підбренькувачем співакові, яких я знаю так багато”[2]. Та найповніше охарактеризувала Н. Нижанківського М. Сабат-Свірська: “При першій зустрічі Нестор не зробив на мене позитивного враження. …Але коли сів за фортепіано і зіграв свої під настрої скомпоновані мотиви, м'якість його тону, віртуозна
