простору за рахунок питомо фортепіанних можливостей. Така динамічна спрямованість розгортання теми, відтворюючись у більшості варіацій, нейтралізує нетиповість для теми з варіаціями замкнутої музичної форми теми (простої тричастинної).
За способом побудови циклу і прийомами розвитку цей твір слід віднести до вільних варіацій. У більшості з восьми варіацій тема піддається більш чи менш вільній образно-жанровій трансформації, змінюючись не лише у фактурі, але й у темпі, ладі, тональності, внутрішній формі. Ступінь свободи розвитку тут різний. В одних випадках, залишаючи стабільною форму з її гармонічними аксесуарами, автор міняє характер фактури, ритмічний фон, маскує опорні звуки мелодії, немов “розчиняючи” тему в пасажних фігураціях (2, 4, 6 варіації). В інших він творить нові самостійні теми, будуючи їх на початковій інтонації вихідної (5, 8 варіації). Тому Варіації не позбавлені слідів сюїтності (як наслідку жанрового переосмислення теми) і певного внутрішнього групування. На групування варіацій і драматургію циклу впливають тональний план (центральні, 4 і 5 варіації — їх тональності Ре мажор і мі-бемоль мінор — обрамлені варіаціями у фа-дієз мажорі) та принципи темпового контрасту, насичена образна система. Має значення також наявність у фінальній варіації (коломийці) коди, побудованої на проведенні кінцевого періоду теми циклу в ауґментації. Все це в сукупності створює цікаву гру контрастного співставлення образів, яка наростає протягом циклу і наділяє його драматургічним сенсом і завершеністю.
Н. Нижанківський написав ще одну варіацію — “Марш” (фа-дієз мінор), яка з якихось причин не увійшла до циклу, а при житті композитора виконувалася його учнем Р. О. Климкевичем як окрема п'єса. Вона, очевидно, повинна б займати місце між 6 і 7 варіаціями, створюючи фінальну групу варіацій, виразно обрамлену ладо-тонально і темпово.
Мала прелюдія соль мінор написана того ж року, що й Великі варіації. Це гармонізація української народної пісні “Не бий, сину, коня в головоньку”, укладеної у формі періода з повторенням другого речення в ритмічному збільшенні та перегармонізації. Можливо, ця п'єса виникла як один з варіантів теми для варіаційного циклу (за характером вона близька до теми Великих варіацій). У цій мініатюрі доволі вишукана гармонія і послідовне нагнітання звучності, досягнене фактурними прийомами.
Значний інтерес становлять Прелюдія і фуга на українську тему та фуга на тему BACH сі-бемоль мінор. Написані як учбовий матеріал у класі контрапункту Й. Маркса, вони однак є
