повноцінними художніми творами, в яких майстерність форми, поліфонічна вправність породжують натхненну естетичну цінність.
В основу першого твору покладено мелодію коломийкової ритмічної структури (4+4+6) в гуцульському ладі. В прелюдії тема вкладається у форму своєрідного складного періода, в якому перше речення — малий період (4+4) в до мінорі на тонічному органному пункті, друге — такий же малий період квартою вище (у фа мінорі) на субдомінантовому органному пункті і 4-тактове замикання в до мінорі, в якому повторене 2-ге речення першого малого періода. Після 14-тактової середини, в якій перша частина проходить на D, а друга — в тональності s, наступає неповна розімкнута реприза, яка підводить до домінантового передікту фуги.
Фуга подвійна: перша тема з 4 тактів побудована на основі тої ж мелодії в гуцульському стилі, що й тема прелюдії, з опорами на I і V ступенях, друга (двотактова) — на розспівуванні квартсекстакорду (поспівка запозичена з середини прелюдії). Теми розвиваються почергово. Експозиційний (до мінор і соль мінор) та розвитковий (фа мінор і Ля-бемоль мажор) розділи містять 7 проведень першої теми. В другій частині п'ять проведень другої теми (соль мінор з паралеллю і знову Ля-бемоль мажор). Остання, третя частина носить підсумковий характер: обидві теми контрапунктично поєднані (фа мінор і до мінор). При закінченні фуги замість першої теми вплітається тема прелюдії, остаточно співставляючи субдомінантову й основну тональності. У фузі лише три інтермедії (дві малі у першому розділі, і більша, восьмитактова — в заключному). В цілому ж у Прелюдії і фузі до мінор панує стихія народної пісенності. На це складається інтонаційно-ритмічна якість тематизму, опора на квадратні структури, тональний план (домінуюча роль тональності субдомінанти і в прелюдії, і в фузі).
Зовсім іншою є Фуга на тему BACH сі-бемоль мінор. Сама тема — хроматично насичена, експресивна у своєму лінеарному розвитку. Розлога й розспівна, вона починається мотивом BACH, проводить його в кульмінаційній фазі октавою вище й знову опускається донизу, закінчуючись іншим мотивом. Від фуги до мінор ця фуга відрізняється значно більшою роллю інтермедій, в яких відбуваються основні кульмінаційні злети. Інтермедії займають майже половину твору (57 т. із 119), майже всі вони побудовані на розвитку мотиву BACH. Надзвичайно компактною є структура фуги, яка досягається співпадіннями меж динамічних хвиль з гармонічними каденціями. Перша хвиля охоплює експозиційний розділ з невеликою 2-тактовою інтермедією і кадансом у основній
