Сторінка:Булка Ю. Нестор Нижанківський.djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

голос почуває себе легко й природньо. В основі цієї 45-тактової мініатюри — тема гопакового характеру з заспівом і приспівом, яка розгортається в блискавичному темпі у звуковому просторі, легко перекидаючись з регістру у регістр, то раптово занурюючись у баси, то стрімко злітаючи в імітаціях у верхню квінту до сопрано. Тут максимально спрощена тричастинна тональна форма (Ре-Ля-Ре), пронизана варіаційним розвитком, у якому, однак, жодна фраза не повторена буквально: все в нестримному русі. Мабуть не знайти в творчості Н. Нижанківського другого такого твору, в якому так віртуозно й талановито створювалася б стихія радості, нестримної танцювальної енергії.

Н. Нижанківський є автором понад 20 обробок українських народних пісень. За мірою творчого втручання автора до автентичного тексту фольклорного взірця їх можна поділити на дві групи. До першої належать ті обробки, в яких композитор трактує народну пісню як завершену мистецьку цінність, замкнуту музично-естетичну структуру, яка не вимагає розвитку. В цих обробках він обмежується скромною традиційною гармонізацією одного куплету, яка повторюється незмінно і не порушує ладової будови оригіналу, а лише “одягає” його в європейські гармонічні форми. Такими є колядка “На небі зірка ясна засяла” та “Чи ти мені, дівчинонько”, стрілецька “Ой зацвила черемха” та “Гей, на торі там женці жнуть” та ін.

В пісні про “Нечая” для чоловічого хору (“Ой, із-за гори”), в якій мелодія побудована в перемінно-паралельному соль мінорі і має своєрідну мелодичну фригійську каденцію наприкінці приспіву, гармонізовані лише частини пісні, наділені ладовою однозначністю. Вважаємо це за прояв певного художнього такту по відношенню до оригіналу, збереженого як цілісний мистецький організм.

До другої групи обробок віднесемо ті, в яких композитор вважає за потрібне використовувати ті чи інші засоби розвитку пісні в процесі її звучання від куплету до куплету. В найпростіших випадках автор вдається до перегармонізації куплетів, у процесі якої не вносяться суттєві зміни в гармонічний план, але через заміну обернень однофункційних акордів міняється регістрова площина голосів, впливаючи на зміну динамічно-тембрового спектру кожною куплету. Як приклад такої варіантної гармонізації куплетів можна навести закарпатську пісню “Ой там за горою” для мішаного хору.

Схожу варіантність у гармонізації спостерігаємо в пісні “Сніжок іде” для мішаного хору, в якій розвитковий ефект підкреслюється “переоркестровкою”: в першому куплеті мелодія повністю звучить