браку людей. На Холмщині, у Холмі, істнував до війни церковний музей, а позаяк він складався з річей місцевих і, цим самим, мало цікавих для панів русіфікаторів, що були обсіли Холмщину, то і музей, який мав дуже цінні місцеві памятки, був в стані занепаду. Наш обовязок, після війни, звернути найпильніщу увагу на сю частину України, домогти місцевим свідомим силам зброєю культури в їх боротьбі на два фронти. Є ще музей в Катеринодарі для Кубанщини. Заміри при заснованню цього музею були дуже добрі, але відсутність планової роботи і мала знайомість з музейним ділом у керовників музею не дали, та і не могли дати, користних наслідків.
Цей коротенький огляд свідчить про те, що там, де були люде з спеціальною підготовкою, свідомі українці, чи люде, які прихильно ставилися до українства, там справа охорони наших національних скарбів, справа їх збірання і громадження йшла добре; де не було цього, там діло йшло мляво, хоч саме життя, самий развиток культури і вимагав утворення таких місць охорони, якими стають ріжних типів музеї.
Для того, що-б допомогти справі як сій, так і взагалі справі наукового обслідування й охорони наших памяток, висувається питаннє про заснованнє українського археольогічного інституту, з широкою програмою, з особливою увагою на ріжні галузі українського мистецтва. А новий український уряд і обрані на демократичних підставах мійські й краєві самоврядування, ми певні, поставляться значно ширше до сієї справи, ніж се було за старого ладу.
Як ми згадували, крім громадських збірок-музеїв, чимало цінних річей з української старовини заховається в приватніх збірках, як мішаних (Ханенків, Янковської,
