В мешканю я не побачив нїчого особлившого. Від східної стїни стояв невеликий столик в родї аналоґіона, накритий, як на таку комнату, досить білим настільником. На столї лежала груба киига з грубими, чорними окладинками; в кутї, коло печі стояли два горшки; на стїнї висїв довгий, старий плащ. Стїни були сяк так побілені, і взагалї в комнатї було досить ясно.
— Щож, ви отсе самі проживаєте? запитав я господаря.
— Сам… Як за дїлом, то і самому вік перейде незамітно — відповів він.
— А чим ви тут занимаете ся? запитав я дивуючи ся, щоби чоловік, лїт може пятьдесяти міг тут сам робити.
— Дивуєтесь, що я роблю, так мовби не було на сьвітї що робити. Думаю над минувшим моїм житєм, та годї передумати.
Менї майнула гадка, чи не бачу перед собою злочиннця що отямившись, і
