що її арештовала. Робітники місцевих залізничних майстерень, коли довідалися про це, напали на станційний будинок, в якому були насильники, розгромили його, побили полицію й жандармів і настояли на тому, щоб тіло Золотової було вирито з могили для слідства. Завдяки тому, що робітники так енергічно вмішалися, уряд не зміг збути мовчанкою справу Золотової, ця справа зробила велике вражіння на все російське громадянство.
В 1902 p. страйковий рух, хоч і не вгав далі, був значно слабший, ніж в попередніх і наступних роках. Для Росії цілком новим явищем був рух сільсько-господарських робітників, що тоді був розпочався і вибух в Кубанській Області на початку 1902 p. в зв'язку з весняними селянськими заворушеннями на півдні й південному сході Росії. Цей рух мав стихійний хирактер і виявився переважно в руйнуванню сільсько-господарських машин, введення яких викликало було зменшення попиту на робочі руки.
Важке політичне значіння мав страйк в Ростові на Доні, що почався в листопаді 1902 p. і мав великий вплив на розвиток робітничого руху на півдні Росії та став віщуном загального страйку, який охопив південні губерні в наступному році. Почали страйк залізничні майстерні, де робітники поставили економічні вимоги: 9-ти-годинний робочий день, збільшення заробітку на 20 %, знесення штрафів, усунення двох майстрів, чемне поводження і заснування школи для дітей робітників. Страйк підготовлено і він відбувся при діяльній участі Донського комітету соціяль-демократичної партії, який розвинув був широку діяльність і видав за час страйку 17 прокламацій, що розійшлися в 30-ти тисячах примірниках. Вже від перших днів страйку страйкарі стали збиратися в дворі майстерень, щоб спільно обговорити становище і хід страйку. На ці зібрання, на яких виступали представники соціяль-демократичного комітету, приходили робітники з усіх фабрик і заводів міста. Але
