розділ, світло), загальнонаукові (аналіз, аналогія, категорія, синтез), міжгалузеві (вага, електрика, осмос, протон), галузеві (бозон, глюон, кварк), жаргонні (вінда, глюк, комп) і т. п.
Прихильники субстанційного погляду вважають, що терміни – це особливі слова чи словосполучення, які відрізняються від інших номінативних одиниць однозначністю, точністю, системністю та незалежністю від контексту [Лотте 1961; Даниленко 1977; Канделаки 1977; Головин 1987; Кияк 1989]. Але більшість термінів не мають перелічених ознак, тому значна частина мовознавців цей підхід, який протиставляє слово і термін, вважає “відхиленим сучасною наукою” [Лейчик 2009: 28; Житін 2009: 10].
Питання “особливості” та “спеціальності” галузевих термінів досі лишається відкритим. Наприклад, фiзика – це наука про природу, і все, що існує у світі, є її предметом дослідження; вона не потребує окремої штучної мови (хоча є певні застереження для термінів на позначення об’єктів, які не відіграють істотної ролі в широкому спілкуванні: атом, квазар, кварк, молекула тощо), оскільки найприроднішим шляхом розвитку цієї субмови є логічне продовження (звичайно, зi своїми особливостями) мови лiтературної. Фiзика здавна користується загальновживаними, в тому числі і багатозначними, словами, якi, звужуючи свою семантику, набувають у нiй специфiчного змiсту: виродження (рівнів), поле (електромагнiтне), тiло (фізичне), шляхетнiсть (металу), яма (потенцiальна); бiгти, вага, вода, дiрка, загаяний, зiрка, зоря, образ, потiк, простір, рівень, сила, час. Водночас у своєму нетермінологічному значенні такі слова нерідко мають емоцiйно-експресивний вiдтiнок чи кваліфікуються як розмовні.
Згідно з функціональним (описовим, дескриптивним) підходом, терміни – це не особливі слова, а слова “в особливій функції” [Винокур 1939; Капанадзе 1965; Лейчик 1986; Гринёв 1993; Табанакова 2001]. У рамках цього підходу протиставлення “термін – слово” виявилося дуже продуктивним у створенні теорії терміна [Табанакова 2001: 28-29]. Але більшість таких “особливих” функцій властива й загальновживаним словам [Кочан 2009: 31]. До того ж, “чіткої межі між термінами й загальновживаною лексикою не існує. <…> між загальнонародною мовою та термінологією не зупиняється процес взаємообміну у формі термінологізації й детермінологізації” [Овчаренко 2010: 173].
З огляду на те, що терміном може “виступати кожне слово, яким би воно не було тривіальним” [Винокур 1939: 5], стилістично нейтральні терміни не обов’язково є найпридатнішими. Метафори та порівняння, що їх прийнято вважати найхарактернішою ознакою художнього стилю, досить поширені в науковій мові: образно переосмислені слова активно використовуються в науково-технічній та виробничій термінології [Даниленко 1973: 84]. До того 19
