Сторінка:Валер'ян Підмогильний. Місто (1929).pdf/117

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Концерт симфонічної оркестри в оперовому театрі переконав його, найбільше тому, що таких концертів ніколи не чув, і сівши в автобуса, хоч їхати було тільки два квартали, він дістався Володимирської вулиці. Купивши в касі дорогого — конче дорогого! — квитка, хлопець почав похожати кругойдучим фойє, тішучись видовиськом невпинної зміни облич, постатів та вбрання. Дивно діяла на нього юрба. Рухливістю й гомоном вона збуджувала йому й так напружені нерви, мов він уперше побачив стількох людей і відчував свою з ними спорідненість. Він зазнав хмільної радости співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життьової дії. Тим то йому хотілось сміятись, коли бачив поруч сміх. Тим то вся різнота незнайомих створінь була ту мить ближча йому за всіх, кого знав досі.

Заглиблюючись поглядом у гущавину чарівного натовпу, складеного, здавалось, із найкращих представників людського роду, він знайшов жінку. Пожадливо напружуючи зір, проходив крізь прозорість одежі, поширюючи голизну рук та плечей, відчуваючи насолодну пружистість ніг у тонких панчохах, що зникають під хвилястими вигинами сукень. Юрба випаровувала сласність, як розквітле напровесні дерево свої шлюбні пахощі, вона гнітила могутністю чуттьовости, прихованої в глибу цих сотень істот, що були мов вибагливим втіленням одного великого самця й великої самиці з пристрастю, гідною їхнього велетенського тіла.

Концерта він слухав неуважно, погноблений вражінням від натовпу. Сам він був ніби законною частиною його, але ні з ким не міг навіть порозмовляти. Образа, що він за свою окремішність почував, його самого дивувала. Безперечно, всі навкруги — то культурні люди, що читають журнали, і багато хто з них за честь мали б познайомитись із талановитим письменником, а тим часом їх поділяє вельми прикра межа, роблячи з нього стороннє тіло, що випадково потрапило в середину добре спрацьованого організму. Ох, якби мати хоч одного знайомого! А так він був ніби дух, може й довершений, але нездібний попри все бажання причаститись до радощів матеріяльного буття. Він був самотній, і місяці відлюдних подвигів тепер обертались йому в ганьбу.