Кость (Стиха.) Хто це? Горпина?
Максим. (Киває головою). Вона.
Горпина. (На перелазі). Добри-вечір! Хліб-сіль! Маївку справляєте?
Максим. Просим до гурту, Горпино Матвієвна.
Кость (Радо). Матвієвна! — А я дивлюсь, що воно за місяць у садочку сходить, аж це ви?
Горпина (Сміється). Годі вже… Зразу в насмішку берете.
Кость. Яка там насмішка, дорогая. Чому сьогодня не виходили до ставу? —
Горпина. Та гетьте! (До Максима). Максиме Сильвестровичу, чи немає у вас сірників?… Мама заснули…
Кость (Перебиває). Сірники є!… і на що там сірники ті, перелазьте сюди краще, без вигадок! (Підходить до неї). Слухайте тільки, що я вам скажу, тихенько, на ухо, щоб ніхто не чув… (Повертається до Максима, Максим надів козирок — стоїть в задумі). Максиме, не думай довго, та гони навпростець, а то буде пізно.
Максим (Рішуче). Е, де вже наше не пропадало, хай чуже буде зверху! (Пішов).
Горпина (Тихо). Куди це він?
Кость. Так кудись… доганять вітра в полі (Перелазить лісу).
Горпина. Та куди це ви теребитесь? що це за новина?
Кость (Лізе). Обожаємая! Ніч тиха та зоряна, півні проспівали…
