Перейти до вмісту

Сторінка:Васильченко С. Не співайте, півні (1917).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Кость (Стиха.) Хто це? Горпина?

Максим. (Киває головою). Вона.

Горпина. (На перелазі). Добри-вечір! Хліб-сіль! Маївку справляєте?

Максим. Просим до гурту, Горпино Матвієвна.

Кость (Радо). Матвієвна! — А я дивлюсь, що воно за місяць у садочку сходить, аж це ви?

Горпина (Сміється). Годі вже… Зразу в насмішку берете.

Кость. Яка там насмішка, дорогая. Чому сьогодня не виходили до ставу? —

Горпина. Та гетьте! (До Максима). Максиме Сильвестровичу, чи немає у вас сірників?… Мама заснули…

Кость (Перебиває). Сірники є!… і на що там сірники ті, перелазьте сюди краще, без вигадок! (Підходить до неї). Слухайте тільки, що я вам скажу, тихенько, на ухо, щоб ніхто не чув… (Повертається до Максима, Максим надів козирок — стоїть в задумі). Максиме, не думай довго, та гони навпростець, а то буде пізно.

Максим (Рішуче). Е, де вже наше не пропадало, хай чуже буде зверху! (Пішов).

5.

Горпина (Тихо). Куди це він?

Кость. Так кудись… доганять вітра в полі (Перелазить лісу).

Горпина. Та куди це ви теребитесь? що це за новина?

Кость (Лізе). Обожаємая! Ніч тиха та зоряна, півні проспівали…