В глухому та узенькому проулкові, що буйно заріс бур'янами та жаливою, ніколи не буває сонця. З боків погорожені високі острішки, а над ними здіймається хмарою зелення: кленина, біла тополя, ясени, дика маслина та берест. Навіть удень буває тут сумно й темно, а ночами, коли йняти віри людям, там шугають бур'янами золоті коні, котяться клубки, літають огневі змії — перелесники. З глухого кінця проулка, в кущах та бур'янах ховаються низенькі драбчасті ворітця, крізь їх видно невеличке подвір'я й веселенька хатина з блакитними оболонками. Там живе удова Настя, що торгує в місті городиною та садовиною. Під вікнами у Насті квітки: акація, бузок, а далі довгою смужкою поміж чужими садами геть аж до левади тягнеться її садок, густо натопканий зпіднизу кущами смородини, калини та опорічок.
В прогалину між вербами визирнув у Настин двір повний місяць, жовтий, як гвоздик. З кущів забілів ріг хати, а коло неї червоним пилом спалахнуло море темного листу. У дворі стало видно забуті граблі, тріски, дрівотню, навіть надбитий горщик з водою.
Із сіней вийшла Настя й почала ходити по двору, немов що загубивши. В неї живі карі очи й червоне смугляве лице: коли-б не сиві пасма, що вибивались з під очіпка, її можна було-б признати за молодицю.
Тихими вечорами, коли все замовкне і з гори повіє смутком, у Насті завжди починався
