Несподівано сварка перелітає в публіку — загули, залящали, заторохтіли приятелі, матері, діти:
— Геть Марка, — хай грає Терешко!
— Куди твій годиться недорікий Терешко? Марко грав і буде грати!
— Марко — крутій: Варку мала грати моя Хима, а Пріську — Марина, а він оддає Марині Варку, а Химі…
— Скинуть його, хай инший порядкує!
Діти:
— На галасування!
— Скинуть, скинуть!
Марко гримить:
— Мене скинуть? Мене? ніхто мене до віку не має тепер права скинуть! Я постраждав на цій сцені. Я кров свою…
— Та чого ви дивитесь: в шию його, чорта кривого!
Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь, угнув голову в плечі — і з розгону головою Марка в живіт.
Всі, як по сигналу, кинувши сварку, ринули на Марка.
— Дядьку Митро! Дядьку Митро! — одмахуючись кулаками, як од собак, гукав Марко.
В гурті:
— От, хай бог боронить: ще повбиваються…
— Завісу! Завісу!
— Дядьку Митро! — кричав Марко десь на дні кучи, що з-під неї червоніли тільки його штани, — дядьку…
