дила Галя. В ушах причувалося то одно, то друге її слово; в очах блиснуть то білі зубки, то лоб, то руки. Ось перед ним у повітрі очи, а потім зразу полинули кудись далеко-далеко, аж до зорь і дивляться звідтіль. — „Та що це вона прив'язла до мене!“ — осміхається собі Грицько. А із-за вітей ялини виглядало все йому назустріч мармурове личко й немов казало: — вгадай, що я тобі хочу сказати, Грицю?
— Стій! Це я вже бачу — куди діло гнеться! — сперечається слабо Грицько з якоюсь силою, — тільки ні…
Гарячі хвилі одна за одною піднялися з грудей і залили Грицькові лице, голову, уші. Грицько спинився й потихеньку свиснув. Потім сів на колодку, що лежала під ліскою, й закрився руками. Через який час він підняв до зорь лице, засміявся й подумав: — ну, значить, закохався!
Мимоволі зринули в голові його товариство, безпечні виграшки, щирі розмови, коли не було чого ховати в душі од хлопців — зринуло і сховалося.
— Прощайте, хлопці — тепер уже я не ваш! — подумав Грицько, і легенький смуток щипнув його за серце.
Знявся з місця, тихо і поважно блукав сонними улицями села. Перед ним носився образ Галі, тільки зовсім уже не тієї школярки Галі, що бачив він кожного дня в класі: лице, постать, уся одежа од хустки, що вона завжди запиналася, і до черевиків, кожна складочка плаття — все здавалося тепер у неї повитим якимись незнакомими йому чарами. Ходив Грицько й марив про те, як колись признаються вони одно
68
