Сторінка:Василь Доманицький. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. 1906.pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Націоналізм — коли якась порода людей (нація), напр. московська, німецька, угорська, — вважає себе, свою мову, звичаі, культуру (див. це слово), найкращими на світі і хоче накинути їх силою усїм у державі. Таке ми бачимо і в Россії, де московський уряд (правительство) хотів би усих не москалів помосковити, або в Галичині, де поляки хочуть спольщити галичан-українців.

Національність — порода або нація (див. це слово), до якої належить та чи инша людина.

Нація — порода людей, що має однакову минувшину, говорить однією мовою, має однакові звичаї — напр. московська нація, українська нація, польська, єврейська та инші. Нація або має свою державу (як москалі, німці, французи, то що), або ні — як українці, поляки, євреі, татари. Де які нації тепер розшматовано між кількома державами, напр. українців між двома (россійською та австро-угорською), поляків — між трьома (рос., австр. та германською), а евреїв — по всьому світі розкидано.

Негативний — відмовний, — напр., відмовна відповідь — коли комусь одказали „ні“.

Незайманість листування — політичне право, забезпечене кожному громадянинові в тій державі, де є констітуція: ніхто не має права розпечатати нічійого листа на почті, хіба що звелить це зробити судова̀ власть. В Россії дуже часто листи на почті перечитують жандари.

Незайманість особи — громадянська свобода, забезпечена кожному громадянинові в тій державі, де є констітуція. Незайманість особи — коли ніяка власть у державі, без судового наказу, не має права позбавити когось волі, — хіба що зробить він якийсь зло̀чин, напр. убивство. Маніфестом 17 жовтня року 1905 встановляється незайманість особи і для россійського громадянства.