Весна іде! В повітрі молодому
Далекий крик мандрівних журавлїв
Вже розітнувсь: ключем вони до дому
У рідний край летять с чужих країв.
Весна іде! Веснянки задзвенїли,
Лунає сьпів по луках і гаях —
Мов устають нові могутні сили
В людських серцях, придавлених серцях.
І в грудях знов солодкії бажання,
І в грудях знов устали поривання,
І встала знов надїя молода.
О, весно, йди! всї ждуть тебе, кохана:
І небо жде, і жде земля приспана,
І лїс, і степ, і скована вода.
II.
Весна іде! Її дихання чую…
Пташиний сьпів немов уже дзвенить,
Днїпро лама покрівлю крижаную
І в беріг бє, і плеще, і кипить.
Плещи, старий! і в море вільні хвилї
Неси-жени, як і ранїш носив —
Весна тобі нові приносить сили:
Устань, розлийсь з високих берегів!
Твій час іще! ще не віднято змоги!
Нехай шумлять, нехай ревуть пороги
І чорторий хай плеще і кишить!
О, поспішайсь! Бо вже і над тобою
Нїкчемний люд нїкчемною рукою
Залїзом с пут простягнених дзвенить!
