Хата вбога й невеличка,
Ледві сьвітитьця віконце,
Догоряючи, проміння
Посила крізь його сонце.
Осяває вбогі стїни,
Стіл та ліжко у сьвітлицї
І запилені по стїнах
С хволїянтами полицї;
Біля столу молодеє
Теж обличча осяває:
Перед їм велика книга, —
Він не гляне, не читає.
Загадався, похилившись
Головою він на руки:
„Без Христового учення,
Без широкої науки
Люде біднії блукають,
Розум темрява окрила, —
А збудити людський розум
Є в науки тілки сила.
