Міня на чужу москівщину
І кида, як драную свиту.
І пяную бійку з гульнею
Побачиш тепер ти єдину
Замісто борнї за ідею —
За віру, за рідну країну.
Але-ж те найважче, мій краю,
Гнїтить наболїлиї груди,
Що де нї погляну — стріваю
Безкарнеє зрадницьтво всюди.
О рідна країно! я знаю,
Як тяжко було тобі жити,
Як часто від краю й до краю
Свої-ж тебе нищили дїти:
І досї болять оті рани,
І досї ярмо ще зосталось!…
Але-ж, о мій краю коханий!
Того не бувало, що сталось:
Зробилась звичайною зрада,
І зрадник усюди гуляє,
І зрадника чесна громада,
Як чесного наче, вітає!…
