Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/36

*^**

Вітер пісню, повну смутку
В чистім полї виє,
А у мене с тії піснї
Серце холодїє;

Як неначе буйний вітер,
Що гуля степами,
Долю нашої Вкраїни
Заміта снїгами,

І над нею там висока
Вироста могила,
І ще вищу намітає
Хуртовина біла.

Як неначе… Тілки-ж годї, —
Бо весна ще буде!…
Чом же серце знову плаче,
Чом же сьвітом нуде?

 

На чужинї.

Плитуть по небу хмароньки
В далекії краї,
Летять із їми думоньки
Щочаснії мої
Туди, де та криниченька
Холодная дзюрчить,
Над нею там вербиченька
Зеленая шумить;
Схилилася вербиченька,
Мов дївчина смутна,
Неначе задивляєтьця
В криниченьку вона;
А там гаї зеленії