Сторінка:Василь Чайченко. Під хмарним небом. 1893.pdf/75

7.

 

Струснулося листя

 У темному гаї,
Високая тирса
 В степу коливає.

8.

 

Кат лядський гукає:

 „Гей чуєш бо, брате!
Покинь! на тім сьвітї
 Час буде дограти!“ —

9.

 

„Гей поки живу я, —

 Ще втну я сьпіванку,
В сьпіванцї уславлю
 Свою я коханку.“

10.

 

Ізнов на драбину

 Ще вище ступає,
До степу, до гаю
 Він голос пускає.

11.

 

І падало листє

 З несьвіцького грання,
Здіймалось бурхливе
 В річках хвилювання.

12.

 

Кат знову гукає:

 — „Гей чуєш бо, брате!
Кінець вже драбинї, —
 Нам треба кінчати!“ —

13.

 

„Нехай же в останнє

 Я ще раз заграю —
Що кидаю в сьвітї,
 Те все повітаю!“