шечокъ — туди-бъ полетіти високо-високо… Ухъ, страшно! Ні одинъ дубъ у насъ не досягне до неба. А таки кажуть, що десь, у якійсь далекій землі, єсть таке дерево, що вершечкомъ шумить у самому небі, и Богъ злізає по німъ на землю въ ночі передъ Світлою неділею.“
„Ні, Галю, у Бога є довга драбина відъ неба до самоі землі. Іі приставляють передъ Світлою неділею святі архангели, и якъ тільки Богъ ступить на перший щебель, то всі нечисті духи полетять стрімголовъ и купами попадають у пекло, и тому на Христовий празникъ ні одного злого духа не бува на землі.“
„Якъ тихо колихається вода! наче дитина въ колисці,“ продовжала Галя, вказуючи на ставъ, понуро обставлений темнимъ кленовимъ лісомъ, та оплакуваний вербами, що потопили въ нёму своі жалобні віти. Якъ безсилий старець, державъ вінъ у холоднихъ обнятяхъ своіхъ далеке, темне небо, обсипуючи ледяними поцілунками огняні звізди, що млаво мріли на-середъ теплого нічного воздуха, якби предчуваючи скорі зъявини блискучого царя ночи. Візля ліса, на горі, дрімавъ
