и сидівъ на кізлі царськоі карети. Голова любить иноді прикинутись глухимъ, особливо коли вчує те, чого-бъ ёму не хотілось чути. Голова терпіти не може хвинтикованя: завше носить свиту зъ чорного домашнёго сукна, оперізується вовнянимъ барвистимъ поясомъ, и ніхто ніколи не видавъ ёго въ иншімъ костюмі, виймаючи хиба тільки частъ проізду цариці у Кримъ, якъ на нёму бувъ синій козацький жупанъ. Але той часъ ледве-хто мігъ затямити зъ цілого села, а жупанъ держить вінъ у скрині підъ замкомъ. Голова вдовець; але въ нёго дома живе своячка, котора варить обідати и вечеряти, миє лавки, білить хату, пряде ёму на сорочки и завідує всімъ домомъ. На селі поговорюють, буцімъ вона зовсімъ ёму не крівна; але ми вже бачили, що у голови багато нежичливцівъ, которі раді розпускати всяку клевету. Врешті може до сёго подало повідъ и те, що своячці завше не подобалося, коли голова виходивъ на поле, усіяне женцями, або до козака, въ которого була молода дочка. Голова кривий; але за те одиноке ёго око — злодій, и зъ-далека може зобачити гарненьку селянку. Однакже не швидче поведе вінъ тинъ окомъ на гарне личенько, ажъ
