Ця сторінка вичитана
III.
НЕЖДАННИЙ СОПЕРНИКЪ. ЗМОВА.
„Ні, хлопці, ні, не хочу! Що се за гулянка! Якъ вамъ не надоість збитошникувати? И безъ сёго вже ми вславились Богъ-зна якими завидіяками. Лягайте лучше спати!“ Такъ говоривъ Левко гулящимъ товаришамъ своімъ, що підмовляли ёго на нові збитки. „Прощавайте, братці! добра-нічъ вамъ! И жвавими кроками пішовъ відъ нихъ по вулиці.
„Чи спить моя ясноока Галя?“ думавъ вінъ підходячи до знакомоі намъ хати зъ вишневими деревами. Въ тишині почувся тихий говіръ. Левко зупенився. Міжъ деревами забіліла сорочка… „Шо се значиться?“ подумавъ вінъ и підкравшись ближче, зховався за дерево. При світлі місяця ясніло передъ нимъ
