А до дівчатъ таки-бъ лізъ,
Залицявся-бъ… Дурень, дурень!
Чи тобі до парубківъ?
Тебе-бъ треба въ домовину,
А щобъ тямивъ въ вікъ-віківъ:
Ляща въ пику й за чуприну!
„Славна пісня, свату!“ сказавъ винокуръ нахиляючи трохи голову и обернувшись до голови, що такъ и остовпівъ зъ дива на таку зухвалость. „Славна! та погано тільки, що голову поминають не зовсімъ пристойними словами…“
И вінъ впять положивъ руки на стілъ зъ якимось солодкимъ умиленємъ въ очахъ, приготовляючись слухати ще, бо підъ вікномъ гремівъ регітъ и крики: „знову! знову!“ Однакже проникливе око побачило-бъ заразъ, що не изумленє вдержувало голову довго на однімъ місці. Такъ тільки старий опитний кітъ допускає иноді неопитну мишъ бігати коло свого хвоста, а міжъ тимъ бистро укладає плянъ, якъ отсе перерізати ій дорогу до нори. Ще одиноке око голови було втопирене на вікно, а вже рука, давши знакъ десятникові, держалась за деревяну ручку дверей, и
