Ця сторінка вичитана
своячці: голосно стала вона благати и переконувати іхъ.
„Погодіть, братці! Чого на-дурно грішити? Може отсе и не сатана!“ сказавъ писарь. „Коли воно, се-бъ то те саме, що сидить тамъ, згодиться положити на себе хрестне знамениє, то се певний знакъ що не чортъ.“
Предложенє одобрили.
„Пекъ відъ мене, сатано!“ продовжавъ писарь, прикладаючи губи до шпари въ дверяхъ. „Якъ не рушишся зъ місця, то ми отворимо двері.“
Двері отворилися.
„Перехрестися!“ сказавъ голова, оглядаючись и буцімъ вибираючи вигідне місце на случай ретиради.
Своячка перехрестилася.
„Який чортъ! та се справді своячка!“
„Яка нечиста сила затягла тебе, кумо, въ отсю комору?“
И своячка, хлипаючи, росказала, якъ ухопили іі хлопці въ обіймака на вулиці и
