Ця сторінка вичитана
„Комисарова?“
„Комисарова?“ повторили махинально десятники.
„Комисарова? дивно! ще не второпнішъ!“ подумавъ про себе Левко.
„Читай, читай!“ сказавъ голова: „що тамъ пише комисаръ?“
„Послухаймо, що пише комисаръ!“ промовивъ винокуръ, держачи въ зубахъ люльку, и крешучи огню.
Писарь відкашлявся и зачавъ читати:
„Приказъ голові, Євтуху Макогоненкові. Дійшло до насъ, що ти, старий дурню, замість того, щобъ зібрати спершні недобірки податківъ и вести на селі порядокъ, одурівъ и строішъ пакості…“
„Отъ, ій-богу,“ перервавъ голова: „нічого не чую!“
Писарь зачавъ знову:
„Приказъ голові, Євтуху Макогоненкові. Дійшло до насъ, що ти, старий ду…“
„Стій, стій! не треба!“ закричавъ голова; „я хоть и не чувъ, але знаю,
