що головного тутъ діла ще нема. Читай дальше!“
„А въ слідъ того приказую тобі заразісенько оженити твого сина, Левка Макогоненка, зъ козачкою зъ вашого таки села, Галею Петриченковою, а также поробити мости на стовбовій дорозі и недавати безъ мого відома обивательськихъ коней судовимъ паничамъ, хоча-бъ вони іхали просто зъ казённоі палати. Коли-жъ, по приізді моімъ, найду отсей мій приказъ не доведений до сповненя, то тебе одного потягну до одвіту. Комисаръ, одставний поручникъ Кузьма Деркачъ-Дришшановський.“
„Отъ що!“ сказавъ голова, роззівивши ротъ. „Чи чуєте ви, чи чуєте: за всё голова одповість, отже-жъ послухъ! мовчязний послухъ! а ні, то вибачайте… А тебе,“ продовжавъ вінъ, обернувшись до Левка „въ наслідокъ приказу комисаря, — хочъ дивно мені, якъ се дійшло до нёго, — оженю; тільки напередъ покоштуєшъ ти нагайки! Знаєшъ, тоі, що висить у мене коло покутя. Я обновлю іі завтра… Де ти взявъ отсю писульку?“
