шапку, порівнявшись зъ нашимъ мужикомъ. Але ні сиві вуси ані поважний хідъ ёго заставляли іхъ теє робити: треба було тільки повести очи трошки въ-гору, щобъ побачити причину такоі шаноби. На возі сиділа гарненька дочка зъ круглимъ личенькомъ, зъ чорними бровами, що наче дві рівнісенькі дуги звелись по-над ясними карими очима, въ губками, що усміхались, мовъ недбаючи, зъ повязаними на голові червоними и синіми стяжками, що въ купі зъ довгими косами и пучечкомъ полевихъ квітокъ, наче богата корона, спочивали на іі очарющій головці. Всё, здається, займало іі; всё здавалось ій дивне, невидане… и гарненькі оченята неперестанно бігали з одного предмета на другий. Якъ бо й не розсіятись! перший разъ на ярмарці! Дівчина у вісімнадцять літъ перший разъ на ярмарці!… Але ні одинъ изъ проходжихъ и проізджихъ не знавъ, скільки іі коштувало, впрохати батька, щобъ узявъ іі зъ собою, хочъ вінъ зъ души радъ бувъ се и зробити, коли-бъ не лиха мачоха, що навчилась-було держати ёго въ рукахъ такъ справно, якъ отсе вінъ віжки своєі староі кобили, котора, за довгу службу, шкандибала теперъ на продажъ. Невгомонна подруга… та ми жъ и за-
