були, що вона тежъ сиділа на висоті воза, въ одягній вовняній зеленій корсетці, по которій, наче по горностаєвій шкурі, нашиті були хвостики, тільки що червоноі барви, въ богатій плахті (спідниці), що рябіла, мовъ шахова дошка, въ перкалевімъ барвистімъ очіпку, що надававъ якусь особливу повагу іі червоному повному лицю, по которімъ мигало щось таке неприємне, таке дике, що кождий заразъ пилувавъ перенести стрівожений поглядъ свій на веселеньке личенько дочки.
Очамъ нашихъ подорожниківъ зачавъ уже показувавись Псель; зъ-далека вже завівало холодкомъ, которий здавався запримітнішъ після томлющоі, розтоплющоі спеки. Крізь темно — и ясно-зелене листє недбало по лугу розкиданихъ сокоринъ, берізъ и тополь, заблиснули огняні, холодомъ одягнені искри, и ріка-красавиця пишно обнажила срібляну грудь свою, на котору роскішно спадали зелені кучери деревъ. Свавільна, якъ вона, въ ті упоющі години, коли вірне зеркало такъ завидно вміщає въ себе іі повне гордости и и осліплющого блеску чоло, лилейні плечі и мармурову шию, отінену темною, упавшою зъ русоі голови хвилею, коли зъ погордою
