на проізджаючихъ. Красавиця не могла не помітити ёго обгорілого, але повного приємности, лиця и огнянихъ очей, що здавалось, хотіли іі прогледіти на скрізь, и потупила очи, думаючи, що може то відъ нёго вийшло те слово.
„Славна дівчина!“ продовжавъ парубокъ, у білій свиті, не зводячи зъ неі очей. „Я-бъ віддавъ усе своє хазяйство, щобъ поцілувать іі. А онъ зъ-переду и дияволъ сидить!“
Регітъ піднявся зъ усіхъ боківь; але вичепуреній половиці пеняво чвалаючого подруга не конче сподобалось таке привітанє: червоні щоки іі перекинулось у огняні и градъ добірнихъ слівъ посипався ливнемъ на голову гулящого парубка.
„Шобъ ти подавився, ледачий буркало! Щоби твого батька горшкомъ у голову шибнуло! Щобъ вінъ поховзнувся на леду, анцихристъ проклятий! Щобъ ёму на тімъ-світі чортъ бороду осмаливъ!“
„Бачъ, якъ лається!“ сказавъ парубокъ, виваливши на неі очи, наче одурений такимъ сильнимъ ливнемъ несподіванихъ привітівъ:
