Ця сторінка вичитана
XII.
„Чимъ, люде добрі, такъ оце я провинився?
За що глузуєте?“ сказавъ нашъ неборакъ,
„За що, за що?…“ сказавъ та й попустивъ патёки,
Патёки гіркихъ слізъ, узявшися за боки.
Артемовський-Гулакъ,
„Панъ та Собака.“
.
„Може й справді, куме, ти почепивъ що-небудь?“ спитавъ Черевикъ, лежачи звязаний, вкупі зъ кумомъ, підъ соломяною яткою.
„Вже й ти, куме! Щобъ мені повсихали руки и ноги, якъ я коли що-небудь укравъ! поминувши хиба вареники зо сметаною у матери, та й те ще, коли мені було літъ десять відъ роду.“
