„Передъ вами нічого таітись,“ сказавъ вінъ, наразъ обернувшись и нерухомо вліпивши на нихъ очи своі. „Чи знаєте, що душа моя давно продана нечистому?“
„Яка невидалиця! Хто на віку своімъ не знався зъ нечистими? Тутъ-то и треба гуляти, якъ мовлявъ, на прахъ.“
„Ехъ, хлопці! гулявъ би, та отъ въ отсю нічъ прийшовъ речинець молодцеві! Ей, братці!“ сказавъ вінъ, луснувши по рукахъ іхъ: „ей, не видайте! не поспіть одноі ночи! Вікъ незабуду вашоі дружби!“
Чому-жъ пе помогти чоловікові у такому горю? Дідъ заявивъ навростець, що швидче дасть вінъ одрізати оселедець зъ власноі голови, аніжъ допустить чорта, собачою мордою своєю, понюхати християнськоі души.
Козаки наші іхали-бъ може и дальше, коли-бъ не обволокло усёго неба нічю, мовъ чорнимъ рядномъ, и въ полі не стало такъ темно, якъ підъ овечимъ кожухомъ. Зъ-далека тільки мерещився огникъ, и коні, чуючи близьке стійло, квапились, настороживши уха и вкувавши очи у пітьму. Огникъ, здавалось, нісся на-встрічу, и передъ козаками показався шинокъ, повалившийся на одинъ бікъ, мовъ
