пивъ до нёго. Вже коли мовчить чоловікъ, то певне багато розумомъ зашибъ. Але шинкарь не такъ-то бувъ щодрий на слова, и коли-бъ дідъ та не полізъ въ карманъ за пятёма золотими, то простоявъ би передъ нимъ дурно.
„Я навчу тебе, якъ найти грамоту,“ сказавъ вінъ одводячи ёго на-бікъ. Въ діда на серці полекшало. „Я бачу вже по очахъ, що ти козакъ — не баба. Гляди жъ! близько шинку буде скрутъ на-право въ лісъ. Тільки стане въ полі примеркати, щобъ ти бувъ уже въ-поготові. Въ лісу живуть Цигани и виходять зъ норъ своіхъ кувати желізо въ таку нічъ, въ яку лишъ одні відьми іздять на своіхъ кочергахъ. Чимъ вони промишляють на самімъ ділі, знати тобі нічого. Багато буде стуку по лісі, але ти не йди въ ті сторони, відкіля зачуєшъ стукъ; а буде передъ тобою мала доріжка, поузъ осмаленого дерева: доріжкою сею иди, иди, иди… Стане тебе тернівникъ дряпати, густа ліщина заслоняти дорогу — ти все иди; и якъ прийдешъ до невеличкоі річки, ажъ тоді можешъ остановитись. Тамъ и побачишъ, кого треба. Та не забудь набрати въ кешені того, нащо кешені зроблені… Ти розумієшъ, се добро и
