Дивно діється на нашімъ світі! Все, що ні живе на німъ, все силиться переймати и передражнювати одинъ одного. Давнішъ бувало въ Миргороді одинъ судя та городничий ходили зимою въ критихъ сукномъ кожухахъ, а все дрібне чиновництво носило просто шкуряні; теперъ же и засідатель и подкоморій вчистили собі нові шуби зъ Решетилівськихъ смушківъ и зъ суконною покривою. Канцеляристъ и волосний писарь передъ трёма роками взяли синёі китайки, по шість гривенъ аршинъ. Пономарь зробивъ собі нанкові на літо шаровари и камизельку зъ полосатого гаруса. Словомъ, все лізе въ люде! Коли сі люде перестануть бути марнолюбами! Можна заложитися, що многимъ здасться дивно видіти чорта, що й собі жъ пустився туди. Досаднішъ відъ усёго те, що вінъ певне злічає себе красивимъ, міжъ тимъ якъ ёго хвигура — подивитися встидно. Пика, якъ мовлявъ Хома Ригоровичъ, мерза мерзою, а вінъ ще строіть закохані штуки! Але на небі и підъ небомъ такъ зробилося темно, що нічо вже й бачити не можна було, що діялось дальше міжъ ними.
