Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том II. 1865.pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ся по крайній мірі иншому посміятися надо мною. Нехай тільки я на певне запримічу, хто ій подобається більшъ мене, то я навчу…“

Стукъ у двері и різько загомонівший на морозі голосъ: „отвори!“ перервавъ ёго розмишлюваня.

„Погоди, я самъ отворю,“ сказавъ коваль и вийшовъ у сіни зъ заміромъ обломати зъ досади боки першому, що попадеться.