кумочокъ — перечити якъ можъ найчаще Чуба зъ ковалемъ. Може бути, сі самі хитрощі и розторопность іі були виною, що де-куди зачали поговорювати старухи, особливе коли випили де-небудь на веселій східці лишню чарку, що Солоха справді відьма; що парубокъ Кізяколупенко видівъ у неі зъ-заду хвістъ, величиною не більший жіночого веретена; що вона ще въ позапрошлий четверъ чорною кіткою перебігла дорогу; що до попаді разъ прибігла свиня, запіяла когутомъ, надягла на голову шапку отця Кіндрата и втекла назадъ.
Случилося, що тоді, коли старухи толкували объ сімъ, надійшовъ якийсь коровячий пастухъ, Тимішъ Коростявий. Вінъ не занехавъ розказати, якъ літомъ, передъ самою Петрівкою, коли вінъ лягъ спати у хліву, підмостивши підъ голову солому, бачивъ на власні очи, що відьма зъ розпущеною косою, въ одній сорочці, зачала доіти коровъ, а вінъ не мігъ и ворухнутись — такъ бувъ зачарований, и помазала ёго губи чимось такимъ гидкимъ, що вінъ плювавъ після того цілий день.
Але все теє щось сумнінно, тому що самъ тільки Сорочинецький засідатель може
