вздріти відьму и зъ-за того всі имениті козаки махали руками, коли почули такі речі. „Брешуть сучі баби!“ бувавъ звичайний одвітъ іхъ.
Вилізши зъ печи и поправившися, Солоха, якъ добра хозайка, зачала прятати и ставити все на своє місце; але мішківъ не рушила: се Вакула принісъ, нехай же самъ и винесе! Чортъ міжъ-тимъ, коли ще влітавъ у коминъ, якось невзначай обернувшись, побачивъ Чуба попідручъ зъ кумомъ, уже далеко відъ хати. Мигомъ вилетівъ вінъ зъ печи, перебігъ імъ дорогу, и зачавъ зо всіхъ сторонъ розривати купи замерзлого снігу. Піднялася метіль. У воздусі забіліло. Снігъ метався вздовжъ и поперекъ густою сітю, угрожаючи заліпити очи, ротъ и уха пішоходамъ. А чортъ улетівъ знову въ коминъ, зъ твердимъ переконанємъ, що Чубъ вернеться вкупі зъ кумомъ назадъ, застане коваля и почестує ёго такъ, що вінъ довго буде не въ силахъ узяти въ руки кисть и малювати обидющі карикатури.
