и поміжъ парубками, готовими на всі жарти и вигадки, які може тількі піддати весело-сміючася нічъ. Підъ пристаючимъ кожухомъ тепло; відъ морозу ще живіще горять щоки; а на збитки самъ лукавий підцьковує зъ-заду.
Купи дівчатъ зъ мішками вломилися въ Чубову хату, и окружили Оксану. Крикъ, регітъ, оповіданя, оглушили коваля. Всі напереривъ квапились розказати красавиці що-небудь нового, випорожняли мішки и чванилися паляницями, ковбасами, варениками, которихъ успіли вже набрати досить за своі колядки. Оксана, здавалось, була въ повнімъ удовольстві и радощахъ, балакала то зъ тою, то зъ другою, и реготалася безъ умовку.
Зъ якоюсь досадою и завистю глядівъ коваль на таку веселость, и на сей разъ проклинавъ колядки, и самъ дурівъ за ними.
„Е, Одарко!“ сказала веседа красавиця, обернувшись до одноі зъ дівчать: „у тебе нові черевики. Ахъ, які-жъ гарні! и зъ золотомъ! Добро тобі, Одарко; въ тебе є такий чоловікъ, которий все тобі купує; а мені нікому справити такі славні черевики.“
