ною и сказавъ твердимъ голосомъ: „Прощавай, Оксано! Шукай собі якого хочешъ жениха, дури кого хочешъ, а мене не побачишъ уже більше на сімъ світі.“
Красавиця здавалася здивована, хотіла щось сказати, але коваль махнувъ рукою и побігъ.
„Куди, Вакуло?“ кричали парубки, видячи біжучого коваля.
„Прощавайте, братці!“ кричавъ въ одвітъ коваль: „дасть Богъ побачимося на тімъ-світі, а на отсімъ уже не гуляти намъ вкупі. Прощавайте, не поминайте лихомъ! Скажіть отцю Кіндратові, щобъ відправивъ панахиду по моій грішній душі. Свічокъ до иконъ Чудотворця и Божоі-Матери, грішний, не обмалювавъ за світськими ділами. Все добро, яке найдеться у моій скрині, на церкру! Прощавайте!“
Промовивши теє, коваль взявся знову бігти, зъ мішкомъ на спині.
„Вінъ збожеволівъ!“ говорили парубки.
„Пропаща душа!“ набожно пробормотала проходяча мимо старуха: „пійти-бъ розказати, якъ коваль повісився!“
