Цю сторінку схвалено
IX.
Вакула міжъ-тимъ пробігши зъ-кілка вулиць зупенивсь віддихнути. „Куди бо я справді біжу!“ подумавъ вінъ: „Буцімъ то уже все пропало! Попробую ще одинъ спосібъ: піду до пузатого Запорожця, Пацюка. Вінъ, кажуть, знає всіхъ чортівъ и все зробить, що зхоче. Піду; атже-жъ душі все таки прийдеться пропадати!“
При отсімъ чортъ, которий довго лежавъ безъ усякого руху, підскочивъ у мішку відъ радости; але коваль подумавши, що вінъ якъ-небудь зачепивъ мішокъ рукою, и самъ наробивъ сей рухъ, ударивъ по мішку здоровеннимъ кулакомъ, и потрясши ёго на плечахъ, пішовъ до пузатого Пацюка.
Сей пузатий Пацюкъ бувъ справді колись Запорожцемъ; але чи ёго вигнали, чи вінъ
