каньки, навідався таки въ провальля, зъ своєю новою тартайкою та зъ гнідою кобилою, — дарма що самъ поганя та поверхъ своіхъ очей наклада часомъ ще й купо́вані.
За те вже, якъ зъ ласки своєі завітаєте, то динь подамо таки́хъ, якихъ ви, може, зъ роду не іли; а меду, і забожуся, що кращого не знайти по хуторахъ. Зміркуйте собі, що якъ унесешъ щільникъ, — то пахъ піде по всій хаті, здумати неможна, який! Медъ вамъ чистий, якъ слёза, або кришталь дорогий, що въ серёжкахъ буває. А якими пирога́ми нагодує моя стара! Що за пироги́, колибъ тілько ви знали! са́харъ, чистий вамъ сахаръ! а масло, — то такъ і тече́ по губахъ, якъ почнешъ істи. Подумаєшъ тілько: до чо́го не здатні тіі жінки! — А чі пили ви, панове, грушевий квасъ зъ терномъ, або варенуху зъ родзинками та сливами? Або не лучалося вамъ істи путрю зъ молокомъ? Боже ти мій милий, якоі тілько страви нема на світі! Почнешъ істи — смако́та, тай годі: солоднеча незмірко́вана! Торікъ..... Але що се я справді такъ розбазікався! Приіздіть лишень тілько, приіздіть хутенько, — а нагодуємо та́къ, що будете розказувати „і стрічному й поперечному!“
Пасішникъ Рудий Панько.
