по зерно йшли, так у нас-би мішки, або хоч торби були… А ми-ж… от, як самі бачите…
— Хм!.. — крутнув вуса офіцер.
— А, ну їх к чорту, Сєрьожка! — нетерпляче скрикнув другий офіцер. — Дай ім, Скріпчук, по нагайкє і к чорту.
Жандар взяв до його під козирьок, але ждав, що скаже Сєрьожка.
— Хм… — ліниво, п'яно дивлячись на спійманих, крутив Серьожка вуса. Спіймані-ж насторожено стояли й ждали, й бігали очима по закусках. Панії щось шепотіли одна одній і сміялись, показуючи очима на «експропріяторов».
— Отправить іх под арест!.. — несподівано постановив Сєрьожка і в'яло повернувся до столу.
— Слушаю! — цокнув шпорами жандарм. — Ідьом!
Спіймані знов заворушились. Данило насупив брови й щось пробурмотів; самий задній маленький дядько з гострим носиком і круглими, як дві вишні, зляканими очима ще більше напружився і розтерявся, а передній розставив руки і кротко скрикнув:
— Ваше благородіє! Та за віщо-ж?
— За безпорядкі, — не озираючись, ліниво бовкнув офіцер.
— Ваше благородіє! У нас-же дітки… Сім'я голодна… За що-ж нам таке? Ми-ж хіба що бунтували?.. За що-ж нас у тюрму?
Гарненький офіцер нетерпляче скочив з місця і, підійшовши до їх, крикнув:
— Марш!
— Та за віщо-ж це під арешт? — раптом злісно густим басом бовкнув Данило, дивлячись повз гарненького офіцерика у спину офіцерові з пишними вусами.
Той помалу повернувся і пильно глянув на Данила.
