— Хм!.. Так ти єщо… Хм!.. Дай єму в рило, — хитнув він на його передньому.
Передній злякано глянув на Данила, на офіцера, широко розплющив очі й з непорозумінням подивився на всіх.
Панії засміялись.
— Вот это остоумно! — байдуже бовкнув старенький панок, витираючись серветкою. — Ето напомінаєт мнє…
Офіцер жвавіше озирнувся до паній і, повернувшись, строго крикнув:
— Ну! Дай єму в рило.
— Ваше благородіє!! — благаюче підняв руки передній.
— Молчать!.. Нє хочеш? Ну, тєбє дадут в рило.
— Ти! — хитнув він Данилові. — За то, что он нє хочет дать тєбє в рило, дай ти єму!..
Панії, офіцер і навіть старенький панок весело засміялись.
— Справедліво! — крикнула пані з мрійними очима.
— А потом он тєбє даст… А потом оба вмєстє дадітє вон тому третьому. Ну!
Данило мовчки злісно дивився на офіцера й сопів носом; передній розтеряно посміхався, а задній злякано водив очима по всіх і дрижачими руками мняв картуза.
— Ну! — раптом грізно скрикнув Сєрьожка і скажено підвівся. — Я с вамі шутіть буду, что лі. Бєй в в морду єго! — ступнув він до Данила й показав головою на переднього.
Данило зблід і глухо промовив:
— За що-ж я його буду бить?
— Нє разсуждать! Пріказиваю тєбє і бєй!
— Ваше благородіє! — знов благаюче скрикнув передній.
