тепло, гаряче, пекуче сміялось — Грицунь того й не помічав. Мені здається, якби Кузь одяг цілком новий піджак, сів верхи на сонце і хльоскав батогом усю юрбу, Грицунь і того-б не помітив. Такі вже бувають хвилини з людиною.
Він помічав тільки, як сміялась дівчина. Йому це не трудно було, бо вона сиділа якраз напроти нього на другій драбині. У неї була синенька кохточка дзвіночком, на голові була хусточка, а босі ноги, визираючи з-під коротенької спіднички, грали пальцями. І ноги не могли всидіти спокійно. Вже нема чого казати про очі. Вони нікого не пропускали, всіх помічали, всякого зачіпали. Подивившись на неї, можна було з певністю сказать, що вона приїхала побачитись з усім базаром.
І незнайомих у неї зовсім не було… Крім Грицуня. Вона його просто не помічала. І недалеко сидів, а не помічала.
Коли він звертався до неї, вона якраз у той мент бачила щось дуже цікаве на базарі і вся аж випиналась туди. Грицунь замовкав і, червоніючи, дивився на мене. Але я посміхався.
А Кузь усе стояв і курив. Він уже ні до чого не мішався. Хай буде так. У лоцманських селах ми могли-би по десять рублів у день узяти, але хай так.
І він стояв та курив. А Грицунь сидів на драбині і не помічав нічого.
— А ви, дядьку, збираєтесь мене тут підкурить? — раптом штовхнула дівчина в плече Кузя. Він стояв якраз під нею.
Кузь повернув до неї своє рябе, строге лице, озирнув знизу вгору і поважно промовив:
— Тебе-б іменно викурить сцюдова нада…